Погляд тижня

Свобода не замінить нафти

Олексій Шаповалов, Комерсант-Україна

Зв'язки між свободою і багатством виявлені лише в країнах Балтії

Російська компанія "Ренесанс Капітал" випустила дослідження "Країни колишнього СРСР: рентабельність змін", в якому проаналізовано, як зв'язані політична система, що діє, в країнах СНД і Балтії з результатами економічної політики держави. Виводи дослідження: якщо виключити з розгляду країни Балтії, в рейтингу реформ незалежно від політичної системи лідирують нафтовидобувні країни. Україна в цьому списку опинилася на 10-м місці.

Дослідження "Країни колишнього СРСР: рентабельність змін" було опубліковано інвестиційною компанією "Ренесанс Капітал" в кінці минулого тижня. "Цей звіт описовий, - говорить координатор дослідження Катерина Малофєєва. - Його завдання - зібрати співставні дані і створити фон, на якому інвестори можуть ухвалити рішення і зрозуміти, які інвестиційні ризики існують в регіоні".

Дослідження фактично є "рейтингом" показників політичних і економічних реформ, що проводяться в країнах екс-СРСР останні 15 років. Автори звіту проаналізували досить значний набір показників. Міра політичної свободи і свободи ведення бізнесу в країнах колишнього СРСР були оцінені за допомогою вже існуючих індексів: Freedomhouse, Economist Intelligence Unit, Transparency International, Heritage Foundation і World Bank. Підсумковий "індикатор свободи 'Ренессанс Капітала'" вказує на найбільш високий рівень свободи в країнах Балтії і найбільш низький - в Білорусії, Туркменії і Узбекистані. Посередині списку опинилися Росія, Казахстан, Киргизія і Азербайджан.

Подібну операцію економісти виконали з метою оцінити економічні результати країн колишнього СРСР (див. таблицю). Висновок про те, чи оптимальна вибрана політична модель для кожної країни, автори робили на основі того, до яких результатів в економіці вона привела - точніше, наскільки виросло або скоротилося благополуччя її населення за останні 15 років. Недивно, що лідирують країни Балтії: у них максимальні "оцінки" і по рівню свободи, і по зростанню добробуту. Наприклад, ВВП на душу населення в Естонії збільшився з $6 тис. в 1994 році до $18 тис. в 2006 році. Як не дивно, слідом за ними йдуть Казахстан, Азербайджан і Білорусія. Росія ж знаходиться на сьомому місці з розміром ВВП на душу населення $12 тис. в 2006 році. Закривають список Молдавія (ВВП на душу населення - $2,5 тис.) і Киргизія ($2 тис.), які вважаються більш політично вільними.

"У країнах СНД, які є відносно скованими, населення відчуває себе благополучніше, ніж у вільних країнах", - відзначає Катерина Малофєєва. За словами Володимира Сальникова з Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування, прямого зв'язку між рівнем політичної свободи і економічним добробутом не існує. А ректор Академії народного господарства Володимир Мау, як і автори доповіді, відзначає, що економічне благополуччя Росії, Казахстану, Азербайджану пов'язане з великою кількістю нафтогазових ресурсів, а Білорусії - з низькими цінами на них.

Заключення авторів доповіді: економіки країн Середньої Азії нестійкі. Якщо ціни на енергоресурси для Білорусії підвищаться, є всі шанси, що і остання увійде до їх числа. Ризик нестійкості для Росії, Азербайджану і Казахстану в середньостроковій перспективі, за словами пані Малофєєвої, зіставимо з ризиками для щодо вільних Молдавії, Грузії, України і Вірменії. Тільки у разі перших, на думку авторів доповіді, стабільність тримається на бажанні влади її зберегти, а у останніх "є ринкові інструменти", щоб боротися із зовнішніми шоками. "Будь-який серйозний зовнішній шок - і в Азербайджані і Росії все звалиться", - вважає пан Мау.

Втім, в доповіді наводиться так званий показник бажання інвестувати, заснований на співвідношенні іноземних інвестицій і ВВП. Виявляється, в 1995-2005 роках у Вірменії, Азербайджані і навіть Таджикистані він був вищий, ніж в Росії і на Україні, в яких він був навіть нижчий за нуль. Таким чином, констатують в "Ренесанс Капіталі", принаймні на пострадянському просторі іноземним інвесторам рівень політичної свободи менш важливий, чим норма прибутку і бажання влади співпрацювати з ними.